?

Log in

No account? Create an account
hic situs Iohannes Daubmannus est — LiveJournal [entries|archive|friends|userinfo]
daubmannus

[ website | ~~~~~~~~~~~~ letterpress.in.ua ~ OFFICINA DAUBMANNI ~~~~~~~~~~~~ ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

три першпективы [Aug. 30th, 2019|10:15 pm]
daubmannus
фричество, и мне за єто будет снова стыдно, вероятно, но:

катабазис, дорога кота, вниз (Эвридика-а!),
анабазис, дорога шакала-Анубиса, вверх (уна вида ест уна люча),
а как называется, когда прямо пи-до-ать к точке схода?



помню только, что по-авиаторскому это вверх-вниз называется тангаж, да.

еещ перспектив и метафор (всего-то две)Collapse )
linkpost comment

письмени покладалъ уставнымъ писмом, а не скоропильнымъ [Aug. 22nd, 2019|04:32 am]
daubmannus
[Tags|, , ]

"...заметим, что в развитии южно-русского письма заслуга всецело принадлежит светскому православному духовенству и монастырям; они занимались преподаванием грамоты и письма как отдельным лицам, так и в школах...

Данные, сгрупированные в трудах исследователей ... [митроп. Макарий, Лавровский, Срезневский, Чистович] ... прочно устанавливают это просветительное значение монастырей до времени возникновения [братских?] школ в Западной и Юго-Западной Руси; ... факты, которые заключаются в нашем Изборнике и еще раз подстверждают установившееся положение, что монашество и белое духовенство было не только переписчиками книг, но и составителями юридических документов. [запись дьяка-переписчика Лавры, еще дьяка и свяшенника киевской церкви; два документа из монастырей] ... Такой же факт обучения письму священником мы встречаем и на северо-западе России; именно в 1540 году на суде витебского воеводы [ну да, 1540, Palatinatus Vitebsciensis = северо-запад России!] разбиралось дело о подлоге документа, учиненном каким-то Климцом; в качестве свидетеля давал показание священник, обучавший обвиняемого уставному, но не скорописному письму, которым сам не умел писать.*

*) "Ставили попа духовнаго ......... въ которого тотъ истый Клинецъ училъ ся грамотѣ, ижъ дей тотъ попъ писмо его знаетъ, а тотъ познаетъ, же не его то писмо. И тотъ попъ светчилъ: "Правда есть, ижъ тотъ Клинецъ небожчикъ, будучи выросткомъ молодымъ, учил ся въ мене, але скорописи не вмелъ, а ни ся училъ, бом и самъ скорописного писма писати не умемъ; гдеж списки и книжки того Клинчицова письмени покладалъ уставнымъ писмом, а не скоропильнымъ(sic)".

Факт этот записан в Литовской метрике, в книге судебных дел № 9 и сообщен нам М. Н. Ясинским, которому и приносим искреннюю благодарность за это сообщение."

Каманин И. М. Палеографический изборник : материалы по истории южно-русского письма в XV-XVIII вв. - Киев, 1899. - С. 9-10.

[Примітки в квадратних дужках -- daubmannus; курсив в тексті авторський. Також я виправив три рази "ея" на "ся" в цитаті: це точно хибодрук.]




Чи одному мені видається дивним використання такого аргументу на підтвердження тези про попів-діловодів? Але менш з тим.

У Капра (може і не лише в нього) є про послідовність змін шрифту: нове з'являється у письмі побутовому, потім переходить у дипломатичне, і насамкінець у книжне. Ця послідовність сприймається як ієрархія -- від найсталішого книжного, через письмо документів, до побутового куролапства. Але тут, бачиш, уставне, тобто книжне, протиставлене канцелярському скоропису, але, вочевидь, співставлено побутовому: якщо всіх клинців-виростків вчили уставу, але тільки деяких скоропису, то побутові каракулі мали бути ближчі до першого.

Поки, із усякого по діагоналі переглянутого, зрозумів, що писар і дяк, як у ВКЛ-РП, так і у Мск. князівстві-царстві (там -- дяк) то досить крута посада. У ВКЛ і потім РП писарем канцелярії міг стати виключно шляхтич, і бюрократичну кар'єру вони суміщали із високими церковними й державними посадами. Дяк ще із Київської Руси -- то зовсім не церковний диякон, хоч із "жречеством" залишається деякий зв'язок. (Але Каманін, напевно, пише про "светское духовенство" в сенсі "білого", а не дяків.) Але от цікаво, чи міг в принципі підписок дослужитися до писаря, хоча б міського? Чи вступали шляхетські діти у підписки, чи підписки і писарі були геть ізольовані страти? І хто б мені нарешті пояснив, де ж училися тому скоропису?




(за нєіменієм кухарки руського писаря постимо фотку його начальника)

Не виключено, що відповіді на мої питання є тут:

Груша, Аляксандр Іванавіч. Канцылярыя Вялікага княства Літоўскага 40-х гадоў XV – першай паловы XVI ст. Мінск, 2006. 215 c.

Барабаш, Тарас Мстиславович. Латинське письмо у міських канцеляріях Руського воєводства XVI-XVII ст.: дис. канд. іст. наук. - К.: 2018.

щодо Руського відділення Королівської канцелярії, раптом щось із бібліографії у статті допоможе:
Ворончук І. О. Писар, писарі Руської канцелярії // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 212.
link5 comments|post comment

шерпа [May. 4th, 2019|12:58 am]
daubmannus
У нас в репроцентре контрольные распечатки типографского печатного листа традиционно называются "шерпа". Это от марки широкоформатного принтера, который когда-то до нашей эры был куплен в комплекте со старым фотонабором (Agfa Avantra 44, емнип). Кости его истлели, а имя живет. Тут вот решил я пошутить, не в честь ли славных помошников доблестных покорителей Эвэрэста сие именование... А что выясняется?! В линейку этих принтеров, кроме Agfa Sherpa, входили также Agfa Anapurna и Agfa Jeti -- таки да, в честь! Сколько лет ходим тут из Непала в Сикким, и сами не знаем.

Вот так найдет пытливый исследователь будущего какой-то внутрикомпанийный мейл с этим странным названием, да и сделает выводы. Расскажет, как к нам жители вершин попали, да как их тут у нас эксплоатировали. Вот так и старинная типографская терминология, все эти марзаны-бабашки,-- а откуда что бралось -- нарочно не придумаешь.

link2 comments|post comment

сосюромагрітт vs. магріттососюр [Jan. 25th, 2019|12:38 am]
daubmannus
[Tags|]



...але головне, чи віруєш ти в умовну природу мовного знаку.
якщо так, то і суржик із дискурсивними матюками прийнятний і бажаний (он, як англійці всіх інвайдерців в м’ясорубку нахилили), і прогрес теплих les toilettes, і щастя всім даром.
а якщо ні, то тримай то шо всі ми любимо: coucou-klux-clan злитих сторін папірця, перші за милозвучністю етимологічно-теологічні жарти, грецька філософія.

link1 comment|post comment

чОрный миф про газеты [Jan. 16th, 2019|05:01 am]
daubmannus
[Tags|, ]

С некоторого времени как-то брезгливо всем стало, чтобы еда контактировала с газетою, и даже попу вытирать газетою как-то стало брезгливо. И я как-то слушал про "свинец переходит с газетной полосы", про "канцерогенный эффект", как-то даже верил, не задумываясь... А тут вот спросил себя, а собственно почему? Краска газетная -- это сажа и база (смолы-олифы-масла), все вполне вкусненькое. Если бы с формы свинец переходил, то отпечаток бы очень быстро становился чем-то нечитаемым... -- Это, выходит, миф?

oprion подсказывает, кстати, что каноничные британский fish and chips подается обязательно на газете.



см. также Рыба на газете в живописи. Образ и исторический контекст
linkpost comment

who is Mr. Cassius? [Mar. 9th, 2018|10:44 am]
daubmannus
[Tags|]

моє ім’я (Федір/Теодор), а також Геліодор, Аполлодор й т. ін. зрозуміле, а от хто подарував Кассіодора Сенатора, Флавія Магна Аурелія?



Syrian origin of the name Cassiodorus was demonstrated by A. J. Letronne.[[1]] He identified the connection with the cult of Zeus Cassius, centered on Mount Cassius between Antioch and the sea, across the Orontes from Seleucia.[[2]] (*)
link2 comments|post comment

dilettante notes щодо назв художніх репродукційних технік [Feb. 23rd, 2018|06:46 pm]
daubmannus
[Tags|]

Наскільки я розумію, "гравюра на металі" -- загальна назва у наших (і радянського часу) книжках для офорту (etching), металориту (engraving) й сухої голки (drypoint). Для того, що "італійською англійською" зветься "intaglio", тобто заглиблена форма. Але ось вам гравюри на металі не інтальо,-- це високий друк, не глибокий.


Уільям Блейк побачив уві сні, як йому травити проміжкові елементи у його "Піснях..." -- висока гравюра на металі.


Німецька середньовічна висока пуансонна гравюра на металі (manière criblée, dotted manner).


Щодо способів відрізнити "гравюру на металі" різану від травленої, пишуть [Ivins, 60], що це взагалі складно робити, й каталоги дуже часто вводять в оману щодо техніки. Що "гравюра/офорт" помилково і звично сприймається за малюнком: "формальний/вільний". Тож, пропонюють [Cycleback, 30-35] так і відрізняти,-- переважно за характером малюнку,-- а краще писати "інтальо", бо це відомо напевне.

Мені здається термін "інтальо" кращим за "гравюру на металі", також і класифікація "relief printing / intaglio / lythography (planography)" кращою за класифікацію по матеріалу форми, бо останнє часом неможливо зробити.


Cycleback, David. Identifying Antique Commercial Printing Processes And the Basics of Authenticating Antique and Art Prints [2015?]

Ivins, William Mills. How prints look : photographs with a commentary - New York: Metropolitan Museum of Art, 1943.
link2 comments|post comment

Hilfe, gute Leute (пер. надмозг) [Jan. 23rd, 2018|03:06 pm]
daubmannus
а вот как будет мовою немцов "[бо (потому что)] порядок должен быть" (со словом 'Ord(n)?ung')?

UPD:
Weil Ordnung sein muss.
Ordnung muss sein (без «потому что»)
[рихт? данке, Гаянэ]

link2 comments|post comment

деньги на дне бидона [Jul. 26th, 2017|11:18 pm]
daubmannus


слово "АГНОНИМ" -- редкий, кажется, пример того, когда имя понятия входит в его объем. должны же еще быть примеры такого, интересно? слово "слово"?
link4 comments|post comment

bewildering Greek characters [Feb. 27th, 2017|02:42 pm]
daubmannus
[Tags|, ]

(кириллица -- приводящие в замешательство греческие литеры)

seminarist пишет: "Огастес Хэар, автор некогда прославленных путеводителей по Лондону, Риму и Парижу, посетил, оказывается, в конце 19 века и Россию. В России ему не понравилось всё, и он об этом написал в очередном тревелоге, Studies in Russia.
...
"How mean and pitiful are the shops, with their names inscribed in the bewildering Greek characters which testify to the Greek origin of Russian literature and religion"

"Studies in Russia" (1885)
by Hare, Augustus John Cuthbert



библиография Огастеса Хэара
на сайте общества его почитателей.

Еще, из той же книги: о традиционных запретах на фотографирование (тогда рисование), об epigrams and practical jokes Суворова, об Риме, а также из других сочинений автора -- по тэгу в жж seminarist.
link5 comments|post comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]