ips

секрет которых утерян

если сравнивать хард и софт
PDP-7 vs 8-bit ATARI (XL/XE)
и
UNIX vs Atari DOS, например --
это у меня ложное впечатление, что разработчикам последнего забыли доложить, что на свете бывает?
реально есть какие-то ограничения железа, или это случай, когда "науке не до конца известна таблица умножения"? (либо реализовать известное нету ресурса)

вот, для Коммодоров запилили же GeckOS и LUnix...

(и не потому же ли шелл и язык bat-файлов DOS кажутся жалким подобием левой руки sh-bash?)

ips

три першпективы

фричество, и мне за єто будет снова стыдно, вероятно, но:

катабазис, дорога кота, вниз (Эвридика-а!),
анабазис, дорога шакала-Анубиса, вверх (уна вида ест уна люча),
а как называется, когда прямо пи-до-ать к точке схода?



помню только, что по-авиаторскому это вверх-вниз называется тангаж, да.

Collapse )
ips

письмени покладалъ уставнымъ писмом, а не скоропильнымъ

"...заметим, что в развитии южно-русского письма заслуга всецело принадлежит светскому православному духовенству и монастырям; они занимались преподаванием грамоты и письма как отдельным лицам, так и в школах...

Данные, сгрупированные в трудах исследователей ... [митроп. Макарий, Лавровский, Срезневский, Чистович] ... прочно устанавливают это просветительное значение монастырей до времени возникновения [братских?] школ в Западной и Юго-Западной Руси; ... факты, которые заключаются в нашем Изборнике и еще раз подстверждают установившееся положение, что монашество и белое духовенство было не только переписчиками книг, но и составителями юридических документов. [запись дьяка-переписчика Лавры, еще дьяка и свяшенника киевской церкви; два документа из монастырей] ... Такой же факт обучения письму священником мы встречаем и на северо-западе России; именно в 1540 году на суде витебского воеводы [ну да, 1540, Palatinatus Vitebsciensis = северо-запад России!] разбиралось дело о подлоге документа, учиненном каким-то Климцом; в качестве свидетеля давал показание священник, обучавший обвиняемого уставному, но не скорописному письму, которым сам не умел писать.*

*) "Ставили попа духовнаго ......... въ которого тотъ истый Клинецъ училъ ся грамотѣ, ижъ дей тотъ попъ писмо его знаетъ, а тотъ познаетъ, же не его то писмо. И тотъ попъ светчилъ: "Правда есть, ижъ тотъ Клинецъ небожчикъ, будучи выросткомъ молодымъ, учил ся въ мене, але скорописи не вмелъ, а ни ся училъ, бом и самъ скорописного писма писати не умемъ; гдеж списки и книжки того Клинчицова письмени покладалъ уставнымъ писмом, а не скоропильнымъ(sic)".

Факт этот записан в Литовской метрике, в книге судебных дел № 9 и сообщен нам М. Н. Ясинским, которому и приносим искреннюю благодарность за это сообщение."

Каманин И. М. Палеографический изборник : материалы по истории южно-русского письма в XV-XVIII вв. - Киев, 1899. - С. 9-10.

[Примітки в квадратних дужках -- daubmannus; курсив в тексті авторський. Також я виправив три рази "ея" на "ся" в цитаті: це точно хибодрук.]




Чи одному мені видається дивним використання такого аргументу на підтвердження тези про попів-діловодів? Але менш з тим.

У Капра (може і не лише в нього) є про послідовність змін шрифту: нове з'являється у письмі побутовому, потім переходить у дипломатичне, і насамкінець у книжне. Ця послідовність сприймається як ієрархія -- від найсталішого книжного, через письмо документів, до побутового куролапства. Але тут, бачиш, уставне, тобто книжне, протиставлене канцелярському скоропису, але, вочевидь, співставлено побутовому: якщо всіх клинців-виростків вчили уставу, але тільки деяких скоропису, то побутові каракулі мали бути ближчі до першого.

Поки, із усякого по діагоналі переглянутого, зрозумів, що писар і дяк, як у ВКЛ-РП, так і у Мск. князівстві-царстві (там -- дяк) то досить крута посада. У ВКЛ і потім РП писарем канцелярії міг стати виключно шляхтич, і бюрократичну кар'єру вони суміщали із високими церковними й державними посадами. Дяк ще із Київської Руси -- то зовсім не церковний диякон, хоч із "жречеством" залишається деякий зв'язок. (Але Каманін, напевно, пише про "светское духовенство" в сенсі "білого", а не дяків.) Але от цікаво, чи міг в принципі підписок дослужитися до писаря, хоча б міського? Чи вступали шляхетські діти у підписки, чи підписки і писарі були геть ізольовані страти? І хто б мені нарешті пояснив, де ж училися тому скоропису?




(за нєіменієм кухарки руського писаря постимо фотку його начальника)

Не виключено, що відповіді на мої питання є тут:

Груша, Аляксандр Іванавіч. Канцылярыя Вялікага княства Літоўскага 40-х гадоў XV – першай паловы XVI ст. Мінск, 2006. 215 c.

Барабаш, Тарас Мстиславович. Латинське письмо у міських канцеляріях Руського воєводства XVI-XVII ст.: дис. канд. іст. наук. - К.: 2018.

щодо Руського відділення Королівської канцелярії, раптом щось із бібліографії у статті допоможе:
Ворончук І. О. Писар, писарі Руської канцелярії // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 212.
ips

шерпа

У нас в репроцентре контрольные распечатки типографского печатного листа традиционно называются "шерпа". Это от марки широкоформатного принтера, который когда-то до нашей эры был куплен в комплекте со старым фотонабором (Agfa Avantra 44, емнип). Кости его истлели, а имя живет. Тут вот решил я пошутить, не в честь ли славных помошников доблестных покорителей Эвэрэста сие именование... А что выясняется?! В линейку этих принтеров, кроме Agfa Sherpa, входили также Agfa Anapurna и Agfa Jeti -- таки да, в честь! Сколько лет ходим тут из Непала в Сикким, и сами не знаем.

Вот так найдет пытливый исследователь будущего какой-то внутрикомпанийный мейл с этим странным названием, да и сделает выводы. Расскажет, как к нам жители вершин попали, да как их тут у нас эксплоатировали. Вот так и старинная типографская терминология, все эти марзаны-бабашки,-- а откуда что бралось -- нарочно не придумаешь.

ips

сосюромагрітт vs. магріттососюр



...але головне, чи віруєш ти в умовну природу мовного знаку.
якщо так, то і суржик із дискурсивними матюками прийнятний і бажаний (он, як англійці всіх інвайдерців в м’ясорубку нахилили), і прогрес теплих les toilettes, і щастя всім даром.
а якщо ні, то тримай то шо всі ми любимо: coucou-klux-clan злитих сторін папірця, перші за милозвучністю етимологічно-теологічні жарти, грецька філософія.

  • Tags
ips

чОрный миф про газеты

С некоторого времени как-то брезгливо всем стало, чтобы еда контактировала с газетою, и даже попу вытирать газетою как-то стало брезгливо. И я как-то слушал про "свинец переходит с газетной полосы", про "канцерогенный эффект", как-то даже верил, не задумываясь... А тут вот спросил себя, а собственно почему? Краска газетная -- это сажа и база (смолы-олифы-масла), все вполне вкусненькое. Если бы с формы свинец переходил, то отпечаток бы очень быстро становился чем-то нечитаемым... -- Это, выходит, миф?

oprion подсказывает, кстати, что каноничные британский fish and chips подается обязательно на газете.



см. также Рыба на газете в живописи. Образ и исторический контекст
ips

who is Mr. Cassius?

моє ім’я (Федір/Теодор), а також Геліодор, Аполлодор й т. ін. зрозуміле, а от хто подарував Кассіодора Сенатора, Флавія Магна Аурелія?



Syrian origin of the name Cassiodorus was demonstrated by A. J. Letronne.[[1]] He identified the connection with the cult of Zeus Cassius, centered on Mount Cassius between Antioch and the sea, across the Orontes from Seleucia.[[2]] (*)
ips

dilettante notes щодо назв художніх репродукційних технік

Наскільки я розумію, "гравюра на металі" -- загальна назва у наших (і радянського часу) книжках для офорту (etching), металориту (engraving) й сухої голки (drypoint). Для того, що "італійською англійською" зветься "intaglio", тобто заглиблена форма. Але ось вам гравюри на металі не інтальо,-- це високий друк, не глибокий.


Уільям Блейк побачив уві сні, як йому травити проміжкові елементи у його "Піснях..." -- висока гравюра на металі.


Німецька середньовічна висока пуансонна гравюра на металі (manière criblée, dotted manner).


Щодо способів відрізнити "гравюру на металі" різану від травленої, пишуть [Ivins, 60], що це взагалі складно робити, й каталоги дуже часто вводять в оману щодо техніки. Що "гравюра/офорт" помилково і звично сприймається за малюнком: "формальний/вільний". Тож, пропонюють [Cycleback, 30-35] так і відрізняти,-- переважно за характером малюнку,-- а краще писати "інтальо", бо це відомо напевне.

Мені здається термін "інтальо" кращим за "гравюру на металі", також і класифікація "relief printing / intaglio / lythography (planography)" кращою за класифікацію по матеріалу форми, бо останнє часом неможливо зробити.


Cycleback, David. Identifying Antique Commercial Printing Processes And the Basics of Authenticating Antique and Art Prints [2015?]

Ivins, William Mills. How prints look : photographs with a commentary - New York: Metropolitan Museum of Art, 1943.
ips

Hilfe, gute Leute (пер. надмозг)

а вот как будет мовою немцов "[бо (потому что)] порядок должен быть" (со словом 'Ord(n)?ung')?

UPD:
Weil Ordnung sein muss.
Ordnung muss sein (без «потому что»)
[рихт? данке, Гаянэ]

ips

деньги на дне бидона



слово "АГНОНИМ" -- редкий, кажется, пример того, когда имя понятия входит в его объем. должны же еще быть примеры такого, интересно? слово "слово"?